Фотозвіт про веломандрівку по маршруту Заболоття-Тур-Жирин-Гірники-Броди-Самари-Залисиця-Межисить-Захлухів-Щитинська Воля-Хабарище-Невір-Велика Глуша-Черче-Острівок-Камінь Каширськ.
Велопохід відбувався 10 - 13.06.2016 року.
Ввечері з Андрієм виїхали з Луцька електричкою на Ковель. З нами, споряджені для подорожі, велосипеди. В Ковелі пересадка на дизель до Заболоття в 20.30. Тут не обійшлось без пригоди.)) Сіли ми не в той дизель і спокійно поїхали. Я навіть задрімав. Кондуктор при провірці наших білетів довго їх роздивлялась. По цій паузі я одразу зрозумів, що ми сіли не на той потяг. Тепер мене дуже цікавило - хоч в яку сторону ми поїхали? Виявилось зовсім протилежну - на Володимир! Швидко дістав карту, спитав яка станція наступна і план готовий. Сходимо одразу і їдемо через невеликий ліс до ріки Турії, а зранку своїм ходом вертаємось 10 км в Ковель і сідаємо на Заболоття на 9.00. Так і робим.
Десь через годину виїхали на безлюдний пів-острів на Турії. Розклали багаття, повечеряли, покупались і спати.
Нічні і ранкові тумани намочили всі речі.
Поки доїхали до Ковеля все висохло. Сонячно! В 11.00 були в Заболотті. Виїхали на берегову стежку величезного Турського озера.
Вздовж озера доїхали до віддаленого села Тур.
Далі догога через поля вздовж каналів іде до села Жиричі.
Сильний північно-західний вітер переважно був попутний нам. Але на деяких участках, коли дорога повертала на північ - він нас здорово приторможував.
За Жиричами пересікли дорогу Ковель-Брест і почали селами і полями заглиблюватися в Волинське Полісся північніше Прип"яті.
Озеро Радожечі. Тут ми сховались від вітру і короткочасного дощу під деревами і пообідали.
Пішла суцільна полоса мальовничих сел і озер. Вони витягнулись вздовж доріг.
Озеро Мшане.
Замальовки з Бродів.
За Бродами ще раз переїхали канал Турський і в Теребовичах виїхали на невелике озеро.
В Теребовичах розговорився з бабулею, яка живе в дуже старій хаті. Казала, що в ній народилась вона, її мати і її баба.
Дуже бідні невеликі села чередуються з багатими, де великі кам"яні будинки, багато машин. Там живуть або віруючі, або село займається контрабандою.
Озеро в Самарах.
Дорога з Самар на Самари-Горіхові дуже важка - крупна гравійка. По бокам розкидані хутори.
В Самарах-Горіхових виїхали на велике озеро Горохове. По лісовому березі виїхали на його північну частину. В лісі могилка.
На окраїні озера великі луга. Ними через два кілометра можна вийти до Білоруссії.
Вечіро, пора було ставати на ніч. Вернулись трохи назад в ліс. Розклались в невисоких соснах. Дув вітер, але ліс прикривав.
Вночі десь зовсім поруч гавкав собака. Зранку пішов подивитись туди.
Серед лісу на маленькій поляні стоїть стара хатина. В ній зовсім сама живе баба Настя, їй 86 років. Колись в неї в селі була хата, був чоловік і двоє дітей. Хата згоріла, з чоловіком прожила лише чотири роки - помер, поховала потім і дітей.
Бабусі з села Мале Горіхове допомогають їй : носять продукти, воду, хтось наколе дров. Саме Мале Горіхове теж ледь жевріє - з 20 хат 10 порожніх.
Хата дуже стара, десь куплена і перевезена ще пів-віку назад. Єдине вікно виходить на стіну лісу...
В селі на неї кажуть баба-калічка. Баба сама казала, що на неї находить "трясучка", і сьогодні трясе, і їй давно пора вже бути он там - показує рукою на невидимий цвинтар.
Вернулись до озера. Через протоку по містку перебрались на інший берег.
За протокою невеличке село Залисиця. Воно скоріше схоже на групку розкиданних хуторів.
На погану грейдерну дорогу нанизались поліські села Межисить, Заприп"ять, Захлухів, Щитинська Воля.
Біля Щитинської Волі розташоване велике озеро Волянське.
З нього йде канал Хабарище на озеро Біле. Через канал кладка.
Лісові дороги ведуть на село Невір.
З Невіра через гарні соснові ліси виїхали на озеро Біле. Велике озеро з чистою водою. Половина його знаходиться на території України, половина в республіці Білорусь.
Тут зупинились в березовому лісі на ночівку. Табір розташували на самому березі.
Вода прохолодна, але купатись можна.
Озеро з усіх боків оточене лісом. По лісовій дорозі можна доїхати до самого кордону. Тут на чистих полянах біля води ростуть вікові дуби.
Вежа білоруських прикордонників.
Вид з табора на вечірнє озеро.
Спалося добре. Ранком взяли курс на Камань-Каширський. В 16.00 звідтам іде дизель-поїзд на Ковель. Часу вдосталь. То ми поїхали кружними селами, що ледь встигли на нього!
Ріка Прип"ять
Столітня хата.
З Каміня приїхали в Ковель. Дві години до пересадки провели на річці Турія. І в 23.30 були в Луцьку.
